Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила,
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.
Іще пара остаєть ся,
Де їх приліпити?..
— Ага! каже, пошукаю
Святого Микити!
Найшла баба і Микиту —
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить…
Видять люде й розважають,
Щоб там не ліпила:
„Що ти, бабо, кажуть, робиш?
Та-ж то вража сила!..“
Але баба обернулась:
— Не судіте, люде!
Ніхто того не відає,
Де по смерти буде…
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люде,
Приятеля мати.
18. IV. 1858 Степан Руданський
Journal information