Вчера вспомнил украинский детский стишок, который мне рассказывали родители. В интернете нашелся и его автор, Платон Воронько. Читатели подсказали, что человек это был особенный, воевал, партизанил сначала в отрядах Сидора Артемьевича Ковпака, потом руководил отдельным партизанским отрядом, был ранен, переправлен тайно, через линию фронта... настоящий украинский герой. Вот бы чьим именем улицы называть, а не... После войны писал прозу и стихи, на украинском. За что бы неоднократно награждаем и премирован (это про утиски мовы, ага).
ДІДІВ ПОРТРЕТ
Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
— Все, як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти!
Вмить зібравсь
Омельків рід:
— Справді, з баби вийшов дід!
ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ
У моєї донi
Оченята соннi,
Рученьки, мов з вати, —
Доня хоче спати.
Нiч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.
НЕ БУДЬ КОЗОЮ
Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! —
Кричить коза. —
Ця вся лоза для мене!»
І у кози
Аж дві сльози
На радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала, козою!
ПРО БИЧКА І ЇЖАЧКА
По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,
Поколовся — та в бочок.
Їжачок сміється: «То-то,
Не бери всього до рота!»
КОШЕНЯ
Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
— Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»
НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ
Хвалився кіт, що він убрід
Дніпро перебреде.
Та як пішов —
І не прийшов,
Нема кота ніде.
І ти ніколи не хвались,
Коли не можеш — не берись.
ПОМАГАЙ
Через поле, через гай
Ходить хлопчик Помагай.
Бачить хлопчик: садять сад, —
Він поміг кінчити ряд.
Вмить приніс відро води
І полив аж два ряди.
Рій із пасіки пішов —
Помагай роя знайшов.
Обходивши луг і ліс,
Він в село його приніс.
За селом копали став, —
Помагай візок дістав.
Цілий день возив пісок,
Аж вищав його візок,
Помагай у труді
Знають літні й молоді.
Ось і ти часу не гай,
Будь, як хлопчик Помагай!
Journal information